Маршрут № 4: Біла Церква – Олійникова Слобода – Храпачі

Село Олійникова Слобода розташоване за 25 км на північний схід від м. Біла Церква, засноване в кінці ХVI на початку XVII ст. Називалося село «Нові веселки». Перші поселенці були вихідцями із села Янківка. Нові частини села виникли на поміщицьких землях після громадянської війни. Село розмістилося по обидва боки річки Красна. З часом річка замулилася і на її місці утворилося 2 ставки, які впадають у річку Рось.

На той час с. Олійникова Слобода не становила окремої парафії, та з часом місцеві прихожани вирішили спорудити невеличку каплицю на цвинтарі, де пізніше зберігали великий хрест, кілька хоругв та ікон, «Євангеліє» та священицьку ризу.

Згодом каплицю Св. Параскєви в с. Ол. Слобода відремонтували та встановили престол і каплиця стала  церквою, біля якої збудували нову дзвіницю.

Так на поч. ХХ ст., у 1903 році, у с. Олійниковій Слободі побудували нову церкву, а старовинну пізніше розібрали.

Лихі часи війни та радянська влада зупинили життя храму на 70 років, використовуючи приміщення церкви, як склад для зерна.

І лише у 2002 році у стінах Храму Святої Мучениці Параскеви П`ятниці розпочалося богослужіння.

Великою втратою селян Олійникової Слободи було викрадення ікони «Трьох пророків» у жовтні 2006 року, яка, за свідченнями ієрея Ігоря, встигла оновитися. У храмі Святої Мучениці Параскєви П`ятниці знаходяться часточки мощів Ігумена Почаївського та Амфіолохія Преподобного Почаївського.

Із села Олійникова Слобода дорога веде до прадавнього села Храпачі. Про ті часи в Храпачах, «коли наші прадіди турків на баранів міняли», відомий Білоцерківський історик Євген Чернецький дослідив, що перша згадка про козацький хутір Храпачі відноситься до 1622 року. Проте наступна згадка засвідчує значно глибшу його історію. В податковому реєстрі 1652 року серед сіл Білоцерківського району згадується Рутек горний або Храпачі. Село з назвою «Великий Рутек» на річці Роток (сучасна Протока) згадується в 15 ст.

Назва Храпачі пов’язана з козацьким родом такого ж прізвища. Рід цей в часи Хмельниччини був уже досить чисельним. У реєстрі козаків Білоцерківського полку 1649 р. згадуються рядові козаки (більше десятка) з прізвищем Храпачі. З 18 ст. у Храпачах була церква св. Михаїла, яка вже тоді вважалася давньою.

У книзі «Сказаниє…» науковий знавець Київщини Л.Похилевич пише, що перша церква Архистратига Михаїла в селі була побудована ще в 1740 році, в часи козацької доби. Святиня мала три куполи і була збудована з дубової деревини, яка проіснувала до середини 19 ст. На той час Білоцерківщина лише недавно звільнилася від польсько-католицького поневолення і тому православний храм с. Храпачів був досить бідним. Церква святого Михаїла збудована в 1903 році є пам`яткою архітектури, вона одна з п`яти храмів в Білоцерківському районі, яка не була зруйнована в роки радянської влади. Довгий час її використовували, як комору, а потім Будинок культури. З 1995 р. в церкві почались проводитись богослужіння.

Церкви: гордістю нашого району є архітектурні споруди, які збереглися, а саме:

Святодухівська церква в с. Шкарівка (побудована 1706 році, з дубового дерева, двома куполами, але руйнувалась, на місці церкви в 1750 році побудована нова дерев’яна церква з 3-ма куполами),

в с. Сухоліси збудована в 1726 році Свято-Преображенська церква, композиція якої дає можливість віднести її до числа видатних пам’яток українського дерев’яного зодчества;

у ХVІІІ столітті в с. Сорокотяги побудована церква Дружин Мироносиць – це своєрідний зразок дерев’яної української архітектури. Збереглася і церква в с. Олійникова Слобода в 2003 році вона відсвяткувала своє 100-річчя.